#12 натхнення чекає на тебе

про пригнічений стан та книги як джерело змін

Львів, листопад 2024

я почала цей рік в дуже пригніченому стані, але не хотіла говорити тільки про нього або тим голосом. тоді про що та як?

я не знала, тому пішла шукати книгу, яка допоможе і відволіктись, і налаштуватись; краще почути себе та знайти спосіб про це написати. я розуміла, що краще не обирати щось нове, а перечитати вже знайоме.

я обрала роман Рейчел Каск Parade і не помилилась!

поки я перечитувала її спостереження про митців та ідентичність, життя, любов, сімʼю, жінок та чоловіків, наштовхнулась на одну думку, яка дозволила мені дописати свій перший цього року лист і наступний теж: у кожного досвіду є ціна, і, відповідно у того, про який пишу я — теж.

це проста та очевидна, можливо, навіть банальна ідея, яка була необхідна мені для того, щоб валідувати власні переживання та не припинити говорити через провину та/або сором.

я пишу попри страх стикнутись із сприйняттям через призму цинізму та засудженням. я пишу, бо, коли читаю особисті тексти, написані кимось ще, знаходжу в них підтримку. я пишу, бо тільки так можу відчути унікальне задоволення, якого не досягнути альтернативними способами.

Львів, листопад 2024

я дочитала книгу, дописала та відправила лист, і пішла шукати інтервʼю з Каск, щоб провести з її думками додатковий час, поки займаюсь повсякденними справами. звернула увагу на How to Proceed та обрала епізод з нею.

інтервʼю мені скоріше не сподобалось, але Каск все одно змогла дати багато з того, що я шукала. я вдячна письменникам за те, що вони говорять про свої сумніви, за те, що вони кажуть “я не знаю” чи “це дуже, дуже складно”. мене відштовхує та втомлює гучна самовпевненість, якою наповнені соцмережі.

декілька років назад Каск переїхала з Англії до Парижу та почала активно читати французьку літературу, щоб покращувати мову, і дізналась про сучасного французького письменника Едуара Луї, про якого я раніше навіть не чула. в подкасті вона розповіла про його книги, в яких він пише про класову систему Франції, екстремальну бідність робочого класу, власне дитинство та сімʼю, і свою боротьбу за інше, краще життя.

я зацікавилась, помітила, що в тому ж подкасті є епізод з ним, прослухала його та замовила одну з його семи книжок — Change.

за той час, поки я думала про лист, який ти зараз читаєш, і намагалась його написати, я встигла отримати своє замовлення, зʼїздити в коротку подорож на конференцію в Мюнхен та прочитати її в дорозі туди та назад в Прагу. це нелегкий і час від часу дуже дискомфортний читацький досвід, але вартий того. нам потрібно більше таких історій.

Львів, листопад 2024

і це ще не всі відкриття, бо прослухавши декілька епізодів подкасту, я нарешті звернула увагу на те, що різні ведучі — це тимчасове виключення, бо у нього є засновниця, яка взяла більшість інтервʼю — Лінн Улльманн, журналістка та письменниця, а також донька відомої авторки Лів Улльманн та легендарного шведського режисера Інгмара Бергмана.

черговий сюрприз! я погуглила та зʼясувала, що декілька її книжок опубліковані англійською, переглянула інформацію про них та знайшла її мемуари, які сильно мене зацікавили.

в Unquiet вона розповідає про своє дитинство, своїх зіркових батьків та їх стосунки, які, на жаль, закінчились, коли вона була ще маленькою. в цій книзі дуже багато чуттєвості та краси, але також — чимало самотності та суму. Улльманн пересувається між різними періодами, змінює структуру тексту та підхід до його написання, власний голос та позицію, з якої пише.

я читала та раділа, бо це одна з найкращих книг, які я читала, і я дуже, дуже її раджу. а сама збираюсь замовити Girl, 1983.

я вдячна цим людям за їх сміливість бути відкритими та вразливими, за їх творчість та ефект, який вона має на те, як я почуваюсь, що думаю та роблю і як. я почувалась дуже пригніченою, я знайшла нові джерела натхнення та надії. це так багато, це безцінно.

бережи себе, обіймаю!