#8 я спробую ще раз
про випробування, рішення та зміни
я прокидаюсь та не можу згадати, який сьогодні день.
я настільки давно не писала, що встигла за цей час досить довго стояти на місці, а потім суттєво переінакшити своє життя — я закохалась, змінила роботу та вирішила переїхати в іншу країну.
коли я формулюю це одним реченням, може здатись, що масштабні події відбуваються для мене швидко та легко, але на практиці все здебільшого не так. як корисно дорослішати — усвідомлювати та враховувати численні нюанси.
рік назад я бачила своє майбутнє виключно в Україні та хотіла будувати довгострокову карʼєру в одній і тій самій компанії, а тепер я вкотре збираю речі в коробки та звикаю до нових робочих процесів.
в серпні мені виповнилось тридцять, і я намагалась написати про це листа, але не змогла. проте сформулювала основну думку, до якої колись обовʼязково повернусь детальніше — я таки навчилась чути себе та діяти на основі почутого. звісно, не щоразу, але все частіше та сміливіше. цього мені вже достатньо для того, щоб радіти та пишатись собою!
саме ця навичка дозволяє мені приймати масштабні та непрості рішення, які начебто суперечать одне одному, але насправді чесно відображають життя у всій його повноті та зміни в мені. і як завжди, у кожного рішення є своя ціна.
минулого року я більшість часу була в одному з двох станів — або я витримувала, або я відновлювалась, і так по колу. я була в тривозі та стресі, мені доводилось постійно збирати себе до купи, щоб бути готовою до ситуацій, які поступово отруювали мене зсередини.
минулого року я вкотре запевнилась в тому, що середовище та люди мають для мене принципове значення. я не хочу і не можу постійно оборонятись.
якось я сказала подружці, що останній місяць був дуже важким, а потім зрозуміла, що використовую цю фразу все частіше і що більше немає сенсу додавати її, бо це не тимчасове явище. я засмутилась, бо вже обіцяла собі ніколи більше на таке не погоджуватись — в будь-якій зі сфер мого життя.
я готова жертвувати можливостями, але не власною гідністю. для мене бути сильним значить бути здатним на людяність, чесність, доброту.
скоро буде третя річниця вторгнення, а я досі кажу про те, що я припинила робити тоді і що так і не змогла повернути в своє повсякдення попри бажання та потребу. я розумію, що мені вже давно час приймати втрати та поразки, час починати — і не з самого початку, як мені іноді здається, а просто знову.
я взялась за цей лист в останні дня грудня вдома в Києві, я завершую його майже двома місяцями пізніше в Карпатах. попри те, як повільно та болісно йде цей процес, я наважуюсь подумати, що я знову може повернутись до текстів, і повірити в це — дати собі шанс, спробувати, зробити те, на що я здатна. тут і зараз. сьогодні я дозволяю собі вирішити, що цього достатньо!
я дякую тобі за те, що ти досі зі мною та читаєш цього листа!
і поки я продовжую збирати себе та речі для чергового переїзду, я хочу запитати тебе: а чому ти тут? мені хочеться зрозуміти, за чим люди приходили до мене та вирішували читати те, що я пишу. буду вдячна тобі за відповідь. буду вдячна тобі за допомогу.
бережи себе, обіймаю!
Настю, так рада була побачити твій лист у себе в скриньці. Твої слова для мене про підтримку та щирість, яка зараз дуже необхідна. Мені теж останнім часом важко писати, хоча й хочеться фіксувати моменти. Тому дуже розумію та підтримую!
вау! була дуже рада побачити та прочитати новий лист.
багато відгукується, розумію що не тільки я проживаю деякі стани та емоції, а ще хтось.
час від часу перечитую твої попередні листи, вони всі збережені як важливе на пошті.
дякую що пишеш.